Мікоплазмоз і уреаплазмоз: шляхи зараження і клінічні прояви

Мікоплазмоз і уреаплазмоз - це запальний процес в органах сечостатевої системи, викликаний відповідно микоплазмами або уреаплазмами.

Як відбувається зараження мікоплазмами і уреаплазмами?



  • Інфікування може відбутися за будь-яких видах незахищених статевих контактів (вагінальних, оральних, анальних) з носієм інфекції. Залежно від стану організму (в першу чергу імунної системи) ймовірність передачі мікоплазм і уреаплазм при одноразовому незахищеному сексі становить 5-60%. Жінки частіше за все є безсимптомними носіями інфекції, а чоловіки заражаються статевим шляхом.
  • Можлива також передача збудника внутрішньоутробно або під час пологів від інфікованої матері. Імовірність інфікування при цьому досягає 50-80%.
  • Побутовий шлях інфікування (в спортзалі, басейні, через рушник, посуд, брудні руки і т.д.) практично неможливий, тому що мікоплазми не можуть жити поза організмом.
  • Домашні тварини також не можуть бути джерелом і переносником мікоплазм і уреаплазм.

Що відбувається після інфікування мікоплазмами і уреаплазмами?
Сам факт передачі збудника зовсім не означає, що це обов'язково призведе до захворювання.
Залежно від того, чи викликають мікоплазми хвороба або мирно співіснують з людиною, розрізняють:

  1. Носійство мікоплазм або уреаплазм. В цьому випадку мікоплазми є представниками природної мікрофлори організму і не викликають ніяких змін в сечостатевих шляхах. Клінічно ніяк не проявляється.
  2. Розвиток захворювання - мікоплазмозу або уреаплазмоза. Як правило, це відбувається при зниженні місцевого і загального імунітету. У цьому випадку розвивається запальний процес в органах сечостатевої системи.

Які бувають різновиди микоплазмоза і уреаплазмоза?
Їли передача збудника все ж привела до розвитку захворювання, то в залежності від часу його протікання і вираженості симптомів розрізняють:

  • Свіжий, тобто вперше виник мікоплазмоз або уреаплазмоз. Залежно від вираженості симптомів він буває гострий або уповільнений.
  • Хронічний, для якого характерно малосимптомний перебіг і давність захворювання понад 2 міс. Хронічна інфекція під впливом різних факторів може періодично загострюватися.

Симптоми мікоплазмозу та уреаплазмозу.
Оскільки мікоплазми та уреаплазми є спорідненими бактеріями, то і характер протікання інфекції і симптоми при них дуже схожі.
Інкубаційний період може тривати від 2 до 5 тижнів, після чого з'являються перші ознаки інфекції.
Для мікоплазмозів і уреаплазмоз характерна відсутність вираженого імунної відповіді організму, відсутність симптомів інфекції, тривалий хронічний перебіг, відсутність стійкого імунітету. Все це пояснюється особливостями самих збудників - мікоплазм і уреаплазм.

Мікоплазмоз і уреаплазмоз не мають ніяких специфічних симптомів, які б вказували саме на них. Всі клінічні прояви є практично такими ж, як і при інших урогенітальних інфекціях.
Однак гострі прояви при микоплазмозе і уреаплазмоз бувають вкрай рідко.
Найчастіше спостерігаються стерті або приховані форми перебігу цих інфекцій з швидкою хронізації процесу.
При цьому зазвичай ніяких скарг або зовсім не виникає або вони настільки незначні і швидко зникають без будь-якого лікування, що на них просто не звертають уваги. Але при певних станах організму, наприклад, стресових навантаженнях, колишні симптоми з'являються знову.



Для мікоплазмозу характерно те, що як моноінфекція він зустрічається всього у 10-15% хворих, в інших випадках - разом з іншими мікроорганізмами. З них в 25 - 30% випадків - разом з хламідіями. Мікоплазми часто можна виявити при трихомоніазі, гонореї і хламідіозі, тому виділяють так звані мікст-інфекції: Мікоплазмові-трихомонадну, Мікоплазмові-хламідійну, мікоплазменної-гонококковую.
І якщо спочатку мікоплазмоз і уреаплазмоз протікають як малосимптомні уретрити або вульвовагиніти, то при переході в хронічну форму запальний процес вражає більш глибокі відділи - маткові труби, яєчники, простату, яєчка.

Симптоми мікоплазмозу та уреаплазмозу у жінок:
Прояви свіжого микоплазмоза і уреаплазмоза у жінок спостерігаються рідко. Найбільш часто вони є безсимптомними носіями мікоплазм.
Але якщо захворювання і виникає, запальний процес в сечостатевих органах при мікоплазменної інфекції у жінок виражений слабо і часто майже не турбує. Свіжий мікоплазмоз проявляється як запалення уретри, піхви і шийки матки. Однак патологічні виділення з піхви при цих захворюваннях бувають не завжди. Крім того, відрізнити їх від нормальних виділень без аналізів неможливо.

Проте, якщо скарги все-таки виникають, то вони частіше бувають такими:

  • Незначні прозорі виділення з піхви, може бути трохи більше звичайного.
  • Незначна болючість і печіння при сечовипусканні.
  • Коричневі виділення, що мажуть до або після менструації.
  • Хворобливість внизу живота і при статевих контактах.
  • Незначний свербіж зовнішніх статевих органів.
  • Звернення до лікаря, як правило, пов'язано вже з ускладненнями микоплазмоза, наприклад безпліддям, невиношуванням вагітності, порушенням менструального циклу, запаленням яєчників, ін.

Уреаплазми на відміну від мікоплазм не володіють здатністю до глибокої інвазії, тому ушкоджують тільки поверхневий епітелій зовнішніх статевих органів.

Симптоми уреаплазмоза і мікоплазмозу у чоловіків
У чоловіків носійство зустрічається значно рідше, ніж у жінок, а свіжий мікоплазмоз викликає запалення уретри і крайньої плоті. Особливих занепокоєнь ці інфекції чоловікам також не доставляють, проте ознаки хвороби проявляються частіше і виражені вони більше, ніж у жінок.

  • Помірна болючість і печіння в області статевого члена, що посилюються під час сечовипускання або статевого акту.
  • Почервоніння і роздратування губок уретри.
  • Незначні прозорі виділення з сечовипускального каналу.
  • Неприємні відчуття або хворобливість в області яєчок.
  • Тягнуть болі і неприємні відчуття внизу і в глибині живота, а також в області промежини.
  • Може спостерігатися деяке ослаблення потенції.

Ускладнення урогенітального мікоплазмозу, уреаплазмозу.

  • Невиношування вагітності (самовільний викидень або передчасні пологи). Часто пов'язано з аутоімунними процесами. Інфікованість микоплазмой призводить до переривання вагітності в 70 - 80% випадків.
  • Ускладнена вагітність - пізній токсикоз, багатоводдя, загроза переривання, передчасне відшарування плаценти і її аномальне прикріплення. Найчастіше пов'язані з аутоімунними процесами.
  • Уретрит, цистит, пієлонефрит, сечокам'яна хвороба.
  • Ендометрит, сальпінгіт, сальпінгоофорит, аднексит, ендоцервіцит і ерозія шийки матки.
  • Кон'юнктивіт.
  • Аутоімунні захворювання (найчастіше артрити колінного, гомілковостопного і тазостегнового суглобів).
  • Епідидиміт з тянущей болем в області паху, промежини, в мошонці, збільшенням придатка яєчка і почервонінням шкіри мошонки.
  • Простатит з прискореним болючим сечовипусканням, болями внизу живота і в промежині, зниженням ерекції і потенції, болючим, стертим раннім оргазмом. Якщо в секреті передміхурової залози знаходять більше 104 колонієутворюючих одиниць на 1 мл мікоплазм або уреаплазм, це вказує на те, що саме ці збудники викликають простатит.
  • Безпліддя жіноче і чоловіче. У жінок при тривалому перебігу запального процесу відбуваються зміни в маткових трубах і слизовій оболонці матки. У чоловіків порушується сперматогенез: знижується кількість сперматозоїдів і їх рухливість, з'являються незрілі форми і морфологічні зміни в них.
  • Внутрішньоутробне інфікування плода.
  • Мікоплазми та уреаплазми здатні викликати хромосомні зміни в клітинах, в тому числі і статевих (сперматозоїдах і яйцеклітинах). Це може стати причиною спонтанних абортів, а також хромосомних аномалій у плода і вроджених вад розвитку.