Трихомоніаз відноситься до числа захворювань сечостатевої системи, що передаються статевим шляхом. Його збудником є вагінальна трихомонада, яка зберігає свою життєздатність тільки в сечостатевих органах, утворюючи специфічні захисні властивості, що підвищують її стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.
Захворювання, при відсутності якісного і своєчасного лікування, здатне набувати хронічну форму. У жінок і у чоловіків запущений трихомоніаз може призводити до розвитку ускладнень - безпліддя, простатиту, хронічного циститу, запалення нирок.
Лікування хронічного трихомоніазу
хронічнийтрихомоніаз розвивається в тому випадку, якщо гострий інфекційний процес не піддавався лікуванню протягом декількох місяців. Захворювання в хронічній формі протікає з частими рецидивами, які можуть виникати на тлі респіраторно-вірусних захворювань, переохолодження, менструації у жінок.
Лікування хронічного трихомоніазу у жінок, як і у чоловіків, вимагає дотримання певних правил:
- протягом усього лікувального процесу повну заборону на ведення статевого життя,
- проведення лікувальних заходів у всіх статевих партнерів зараженої людини,
- заборона на прийом алкоголю в поєднанні з препаратами, призначеними для лікування хронічного трихомоніазу, при недотриманні цього правила розвивається антабусподобний синдром (як при вживанні спиртного після кодування від алкоголізму),
- точне дотримання всіх лікарських рекомендацій,
- контроль за особистою гігієною, щоденна зміна нижньої білизни, використання тільки своїх приладдя для душа і особистих рушників,
- відмова від народних рецептів на користь якісної медикаментозної терапії,
- дотримання на весь період лікування дієти, яка виключає гострі, пряні, смажені страви, газовані напої, алкоголь, квас.
Лікування хронічного трихомоніазу повинне здійснюватися тільки після якісної діагностики, для проведення якої використовують такі методи:
- Мазки з піхви або уретри - доступний, недорогий і достовірний спосіб визначення трихомонад.
- Фарбування мазка з піхви або уретри (мікроскопія) спеціальними барвниками - метод дозволяє виявляти трихомонади під мікроскопічним збільшенням.
- Вирощування трихомонад в спеціальних поживних середовищах. Результат діагностики можна отримати не раніше 7-10 днів після засіву збудника.
- Метод ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) з виділенням ДНК трихомонади.
При хронічному трихомоніазі практикується використання наступних методів лікування і лікарських препаратів:
- антибактеріальні засоби в залежності від чутливості - Азитрокс, Юнідокс,
- протимікробні, протипротозойні кошти - метронідазол, трихопол в дозуванні 500 мг (1 таблетка) 4 рази на день, курс лікування 10 днів,
- тиберал - протипротозойну засіб, порушує структуру ДНК трихомонад, в добу дозволяється використовувати до 2-х грам препарату,
- імуностимулюючі засоби, вітамінні препарати, жінки, які мають хронічні урогенітальні захворювання можуть пройти вакцинацію препаратом Солко тріховак, що підвищує імунітет і перешкоджає рецидивам трихомоніазу.
Для лікування хронічного трихомоніазу у жінок допускається використання місцевих протигрибкових препаратів у вигляді вагінального гелю. Він вводиться в піхву двічі на день протягом тижня.
Після проведення повного курсу лікування проводиться взяття контрольного мазка з уретри і піхви. хронічнийтрихомоніаз вважається вилікуваним тільки в тому випадку, якщо за результатами проведеного дослідження збудник не буде знайдений.
Жінкам рекомендується повторити взяття мазка після наступних менструальних кровотеч, тому що нерідко рецидив трихомоніазу виникає під час місячних. При контакті з носієм трихомонад хвороба може розвиватися повторно.