Що робити людині, яка вилікувався від туберкульозу? За час хвороби, самооцінка впала нижче плінтуса, все частіше думки про те, що не потрібно було взагалі лікуватися, бо коли лікувався, сподівався на щось світле в майбутньому, але з кожним роком, моє життя все темніше і темніше.
А може хвороба просто відкрила мені очі на цей світ? Природно, можна начитатися мотиваційної літератури, зайнятися психологією, бубнеть якісь мантри в розумі, ходити по вулицях і посміхатися як дебіл, займатися Трансерфинг, вірити в Едемському сади з прекрасними голими гуріями, радіти кожному зустрічному жука, податися в буддизм. Все це було, все це тимчасово, не на довго. Потім настає безкінечності період похмурої відреченості. Мабуть, як-раз зараз у мене такий період, і надії на його закінчення, щось, немає. Про самогубство думаю засинаючи і прокидаючись. Планую. Утримує вагітна сестра, жінкам в положенні не можна переживати, не хочу стати причиною проблем з її майбутньою дитиною. Ще є мати і батько, їх теж шкода, але я ж їх не просив мене народжувати. Відчуваю бажання зникнути безвісти, провалитися крізь землю, щоб ніхто не знав де мої кістки спочивають. Зараз у мене позиція як у бородатого Екллесіаста - -все - суєта сует- Запущений випадок, не так-ли?
Підтримайте сайт:
Головне, Ви вилікувалися. За час хвороби припадає багато чого переосмислити. Ваше ставлення до всього зараз цілком природно. Пройде час, Вам стане краще. Адже Ви тільки на самому початку свого шляху. Шукайте себе, улюблену справу, кохану людину і свій життєвий шлях. Все вдасться!
Будь-яка важка хвороба виснажує ресурси організму. Вам потрібно як слід відпочити на морі.
Андрій!) Ви трохи свихнулись, але тут туберкульоз не винен) Я сам від нього вилікувався, але. нічого жахливого! Ви собі що то зайве надумали в мозок вгвинтили, я вам кажу, купа народу вмирають з тубіком в лікарнях або живуть знаючи що це не виліковна стадія і доживають свої дні, вам би радіти а ви дурницями страждаєте - їй богу ви що?) Краще гляньте на реальні проблеми, що вас там не влаштовує з того що ви не доказали нам? Ось займіться цим, найкраще знайдіть роботу, зможете купувати то що вам подобається буде легше жити і приємніше) Та й їсти не забувайте) З повагою вилікуваний від тубіка))
Андрюша, все без винятку легеневі хвороби (я так зрозуміла, що у тебе була легенева форма) викликають депресію. Коли мозку не вистачає кисню, сам розумієш, що відбувається. Туберкульоз ти вилікував - респект і уважуха! Справа ця була довгий, складний і для організму досить виснажливе (виснажувала хвороба + ліки). Молодець! Було непросто, але ти зміг! Ось це витримка, ось це чоловіча воля до перемоги! Перемогти туберкульоз - це вам не фунт ізюму! Заразу перемогли, але ж здоров'я ще не відновили повністю! Значить, треба пройти реабілітацію. Зажадай у лікарів напрямок в санаторій. Їх зараз трохи, але вони ще є. Зміна там довга, харчування хороше, повітря цілюще - все для користі! Ще звернися до лікаря з користю направити тебе до психолога або психотерапевта, скажи, що мучить депресія. В якості підтримки в лікуванні основного захворювання лікар зобов'язаний тебе направити до названих фахівцям. Ну і сам теж постарайся максимально насичувати організм киснем: спи з відкритою кватиркою, будь на повітрі два рази в день не менше двох годин (скажімо, півтора години вдень і півгодини ввечері, ну або як тобі зручно). У вихідні виїжджай за місто або йди в найближчий парк. Якщо є така можливість, постарайся знайти собі роботу на вулиці, а не в приміщенні. Загалом, ти сама людина доросла, розумієш, в якому напрямку потрібно рухатися.
У мене викладач в університеті страждає на кістковий туберкульоз. Він дуже сильно кульгає. Одна нога коротша за іншу (носить стелечку ортопедичну на одну ногу). Але це його не зламало. Він один з кращих фахівців у своїй галузі, працює не тільки в універсітете.Прі все при цьому в свої роки він залишається молодше і активніше, здорових молодших лобів. Для мене він приклад того, до чого потрібно прагнути. До речі, він ваш тезка) я бажаю, щоб ви теж знайшли себе в цьому житті. Туберкульоз, яким би він не був - це не вирок!
(Екл 9.4-6: 10). Де панує смерть, там не може бути щастя. Але що ж це означає?
,Чи повинна людина прийти до похмурого смутку, до свідомого відрази до життя, настільки безжально розбиває всі мрії про щастя? Ні!
Там, де, мабуть, безпросвітним туманом повинен був нависнути крайній песимізм, для Екклезіаста заблищала жива надія на можливість деякого щастя, віра в деяку цінність життя. Ithron - досконале щастя для Екклезіаста і раніше залишалося недосяжним, але він знайшов в житті порівняльне благо, відносне щастя, то, про що з упевненістю можна сказати, що це щось краще. На місце недосяжного Ithron є можливе для людини Tob.
Що таке це Tob? Щоб зрозуміти і зуміти досягти це Tob, для цього необхідно поглянути на світ і життя людини з абсолютно нової точки зору, з точки зору релігійної, треба на місце міросознанія поставити богосознание, живе свідомість діючу пенсійну систему світі Божественної сили. Все в світі підпорядковане відомим незмінним законам, але ці закони суть не що інше, як вираження Божественної волі.
Людина залежить не від сліпого року, а від Божественного провидіння. Все від руки Божої. Без нього людина не може навіть їсти й пити (Екл 2.24-26).
Людина не в змозі сперечатися з Богом (Екл 6.10), змінити те, що робить Бог (Екл 3.14, пор. Екл 7.13). Він не знає шляхів Божих (Екл 3.16-17), не знає ні майбутнього, ні цілей цього (Екл 3.11: 11.5, 7.14). Хоча шляхи Божі незбагненні, вони не можуть бути несправедливі. Бог віддасть кожному по заслугах, нагородить бояться Його, і покарає нечестивих (Екл 8.12-13). Як тільки людина починає дивитися на світ з релігійної точки зору, докорінно змінюється його настрій. Переконавшись в тому, що доля людини в руках Божих (Екл 9.1), він залишає все неспокійні турботи і боязкі очікування майбутнього, всяке роздратування, прикрість і досаду (Екл 5.16), які, ні до чого не наводячи, псують сьогодення, отруюють всякі радості , і найбільш вірний засіб до забезпечення майбутнього бачить в придбанні милості Божої сердечною молитвою, побожним виконанням обрядів, дотриманням заповідей і обітниць (Екл 4.17: 5.4). Спокійний за майбутнє він безтурботно насолоджується тими радощами, які посилає йому Бог (Екл 7.14). Він з радістю їсть хліб свій, п'є в радості вино своє, вважаючи те й інше за дар Божий (Екл 9.7: 3.13). Він насолоджується життям з дружиною своєю, яку дав йому Бог на всі дні марноти під сонцем (Екл 9.9). У кожного часу одежа його біла, і ялин не бракує на голові його (Екл 9.8). Солодкий йому світло і приємно йому сонце (Екл 11.7). Якщо Бог посилає йому нещастя, він розмірковує (Екл 7.14) і примиряється з ним, цілком переконаний в доцільності і справедливості Божественного промислу, в виховує і очищувальну силу страждань. Знаючи, що при печалі лиця серце ублажається (Екл 7.3), він навмисно шукає того, що збуджує печаль. Він вважає за краще день смерті дня народження, будинок плачу дому бенкету, нарікання сміху, викриття мудрих пісень дурних (Екл 7.1-6). У ставленні до людей він переймається почуттям незлобия, поблажливості, доброзичливості. Він шукає морального єднання з людьми, знаючи, що двом краще, ніж одному (Екл 4.9-10).