Артроз СНЩС - це захворювання хронічного типу, що є патологією, що протікає в скронево-нижньощелепного суглоба і приводить до дистрофічних змін тканин.
У безпосередній близькості до вуха розташовується скронево-нижньощелепний суглоб, який з'єднує нижню щелепу з черепом і дає можливість людині здійснювати рухи вгору і вниз, що необхідно для пережовування їжі і розмови. При артрозі СНЩС відбувається витончення хрящового суглоба, що призводить до хворобливих відчуттів в процесі відкривання і закривання рота. Якщо не почати лікування, то через певний час біль пошириться в область носа, що спричинить за собою зниження слуху.
Раніше фахівці були впевнені, що артроз СНЩС є захворюванням людей похилого віку. Якщо пацієнт з артрозом СНЩС був молодше 50 років, то основна причина його появи полягала в різних травмах. Однак з плином часу захворювання стало «молодший». І все частіше лікарі діагностують артроз СНЩС у пацієнтів, яким ще немає 50 років.
За даними статистики приблизно 50% пацієнтів у віці до 50 років і 90% у віці від 70 років страждають від захворювань скронево-нижньощелепного суглоба різній стадії.
Причини артрозу СНЩС
- місцевого характеру - тривалий перебіг процесу запального характеру в організмі, зокрема в самому суглобі, підвищені навантаження на головку суглоба, присутні при такому захворюванні як бруксизм, при аномаліях зубів, коли спостерігається їх відсутність, при порушеній оклюзії між щелепами,
- загального характеру - дисфункції різних систем організму (наприклад, ендокринної або обмінної), наявність інфекційних захворювань.
Найчастіше артроз СНЩС з'являється зважаючи на комплексний присутності причин одного і другого типу. У зв'язку з цим наявність у пацієнта бруксизма, для якого характерно «скрегіт» зубами разом з патологічною стираемостью, призводить до відсутності нормальної оклюзії, що порушує роботу суглоба щелепи і сприяє розвитку артрозу СНЩС.
Основною причиною прогресування дистрофічних процесів є порушення процесу клітинного і позаклітинного харчування. В результаті такої дисфункції розвивається дистрофія хряща, що покриває головку мищелкового відростка, сама головка поступово видозмінюється і набуває форму гачка або шпильки.
Класифікація артрозу СНЩС
Основою для класифікації артрозу СНЩС є дані рентгенівського знімка, на якому чітко видно, якого типу захворювання у пацієнта: склерозуючого або деформуючого.
Склерозуючий артроз СНЩС характеризується чітким склерозом поверхні кістки, при цьому суглобові щілини звужені.
Для деформуючого артрозу СНЩС характерною ознакою є ущільнення суглобової ямки, головки і горбика, на поверхнях суглоба помітно поширення екзофітов, при важкій формі захворювання деформується суглобова головка щелепи.
За природою походження артроз СНЩС може бути первинним або вторинним.
Для первинного артрозу СНЩС характерна відсутність патологій суглоба. В основному зустрічається у пацієнтів, вік яких понад 50 років.
Вторинний артроз СНЩС є наслідком отриманої травми, перенесеного захворювання або запального процесу. Діагностується у пацієнтів будь-якого віку.
Також в медицині прийнято класифікувати артроз СНЩС на 4 стадії:
- стадія початкового прояви захворювання - клінічна картина виражається у відсутності стабільності суглоба, на рентгенологічному знімку видно невелике звуження,
- стадія виражених змін - характеризується широкою симптоматичної картиною, на знімку видно ознаки склерозу і окостеніння виросткового відростка нижньої щелепи,
- пізня стадія захворювання - відзначається порушення функції скронево-нижньощелепного суглоба, рухові процеси щелепою обмежені або повністю відсутні, на знімку видно дегенерація хряща, підвищений склероз поверхні суглоба, мищелковий відросток стає коротким, а суглобова ямка ущільнюється,
- запущена стадія захворювання - початок фіброзного анкілозу СНЩС.
Симптоми анкілозу СНЩС
Залежно від індивідуального фізіологічного будови у пацієнтів може спостерігатися один з двох найбільш яскраво виражених симптомів артрозу СНЩС:
- постійне відчуття несильним болю в сукупності зі сторонніми шумами неприродного характеру,
- клацання або хрускіт в області артрозних суглоба.
Досить часто пацієнти помічають присутність постійного болю ниючого характеру. Больового синдрому властиво тимчасове посилення в період фізичного навантаження на уражений суглоб (наприклад, під час розмови або жувальних рухів). У ранковий час або після тривалого спокою людина відчуває скутість рухів щелепою, у деяких відзначається видиме зміщення щелепи в сторону хворого суглоба. Людина може жувати їжу тільки з одного боку (здорової) в силу того, що жувальні рухи обома сторонами щелепи викликають сильний біль.
Характер перебігу патологічного процесу - тривалий, обумовлений наявністю різноманітних процесів в анамнезі. До них можна віднести наступні:
- запальні процеси в суглобі,
- травми різного типу,
- зубощелепні операції,
- аномалії зубів, включаючи їх стирання,
- некоректне протезування, в результаті чого була пошкоджена щелепа,
- основні симптоми артрозу СНЩС,
- підвищення больових відчуттів при фізичних навантаженнях,
- порушення симетрії особи,
- характерні клацання або хрускіт в області ураженого суглоба,
- наявність сплощеного при пальпації.
Правильне діагностування захворювання полягає в комплексному інструментальному обстеженні пацієнта, що дозволяє на основі клінічної картини та результатів обстеження не тільки встановити правильний діагноз, а й виконати правильне лікування.
Діагностика артрозу СНЩС
Таке захворювання, як артроз СНЩС, добре вивчено, а також має чіткі правила і методи діагностики, необхідні для подальшого лікування. Основи діагностики лежать в даних, отриманих в результаті медичного обстеження. Також в діагностиці чималу роль відіграє зовнішній огляд пацієнта методом пальпації ураженої сторони. Повну картину захворювання відкривають результати аналізів і інструментального обстеження. Для лікування артрозу СНЩС і встановлення діагнозу необхідно звертатися до стоматолога. Саме в процесі стоматологічного огляду виявляються які-небудь аномалії зубів (неправильний прикус), оцінюється загальний стан зубів і протезів. Основним показником артрозу СНЩС в ході стоматологічного огляду є сліди патологічної стертості емалі зубів.
Після попереднього огляду стоматолог призначає рентгенологічне обстеження. Саме за його даними буде встановлено характер патологічного процесу суглоба. Про наявність у пацієнта артрозу СНЩС першої стадії каже незначне звуження суглобової щілини, також на захворювання вказують розростання кісткових остеофитов. Друга стадія діагностується за такими показниками, як остеосклероз, деструкція тканин хряща.
При другій і третій стадії артрозу СНЩС рентгенологічний знімок пацієнта вказує на чітке деформування кістки і зменшення зв'язкового апарату, відбувається формування контрактури. В якості додаткових методів діагностики призначають комп'ютерну томографію і аналіз крові, необхідний для виявлення запального процесу.
Лікування артрозу СНЩС
При діагнозі артроз СНЩС лікування проводить ортопед. Тільки сучасний підхід і комплексні процедури допоможуть швидко позбавитися від захворювання. На першому етапі фахівець встановить основні причини, в результаті яких відбулася перевантаження суглоба щелепи. На підставі цих даних буде визначено ефективний метод лікування.
Основою успішного лікування є першорядне усунення факторів, в результаті яких відбувається перевантаження суглоба і розвивається артроз СНЩС. Для іммобілізації щелепи лікарі використовують комплекс ортопедичних заходів.
Далі лікар виконує прішліфовкой зубів, яка дозволяє нормалізувати оклюзію. Нормалізація оклюзії необхідна для належного контакту між зубами, щоб знизити їх стирання, зменшити тиск на суглоб і забезпечити правильне пережовування їжі і розмовний процес. Якщо однією шліфуванням зубів не обійтися, то лікарі виготовляють і в подальшому встановлюють зубні коронки, при важких випадках може знадобитися установка протезів.
При зубощелепних аномаліях, в результаті яких стираємість зубів набуває патологічний характер, а міжальвеолярна висота зменшується, лікування тривале і полягає в носінні спеціальної капи на протязі 2-4 місяців.
Після усунення всіх зубощелепних аномалій, в тому числі виправлення прикусу і установки протезів або коронок, фахівець призначає комплекс фізіологічних вправ, які допоможуть нормалізувати жувальну здатність щелепи. Досить часто при фізіотерапії призначають електрофорез, лікування грязями, парафінотерапія, масаж та інше. Максимальний ефект дає комплексне проведення подібних процедур. Після того як лікування було виконано, а гострі болі пішли, пацієнт залишається під постійним наглядом у фахівця протягом 1 року (мінімум).
Прогноз і профілактика СНЩС
При своєчасному зверненні до фахівців за допомогою і проходження курсу лікувальної терапії прогноз на одужання сприятливий. Якщо захворювання знаходиться у важкій стадії, то лікування виконується хірургічним методом.
В якості профілактичних процедур необхідно стежити за станом ротової порожнини, не допускати перевантаження щелепи, своєчасно лікувати супутні захворювання і проходити огляд у стоматолога не рідше 1 разу на півроку.
процедури застосовуються
при захворюванні Артроз СНЩС