неврози є найбільш поширеною психо-генної патологією. В останні десятиліття число хворих з невротичними розладами збільшується, особливо це відноситься до економічно розвиненим країнам.
Неврози розвиваються в результаті впливу тривалої психічної травми, нерідко на тлі перевтоми, недосипання, перенесеного соматичного захворювання. Вони, на відміну від реактивних психозів, не призводять до порушень отража-кові-пізнавальної діяльності, грубих змін психічних функцій, але порушують адаптацію хворих до життєвої ситуації. Будучи функціональною патологією, неврози при адекватної своєчасної терапії, як прави-ло, повністю виліковуються.
Виділяють наступні види неврозів: неврастенія, істеричний невроз і невроз нав'язливих станів.
неврастенія (Астенічний невроз, невроз исто-щення). У клінічній картині цього захворювання провідне місце займає астенічний синдром. Хворі зазвичай жа-луются на загальне погане самопочуття, занепад фізичних сил, відсутність бадьорості, розбитість, слабкість, нестерпний-ність звичайних навантажень, виражене зниження работоспо-ності.
Відзначаються явища дратівливої слабкості: б-бу до бурхлива емоційна реакція в умовах травми-рующей ситуації, але в той же час її короткочасність і наступаюча за нею різка слабкість. Одним з постійних симптомів неврастенії є головний біль. Вони весь-ма мінливі і різноманітні (тиск, стягування, поки-ливаніе в області чола або потилиці, відчуття -несвежей голови-) і мають тенденцію до посилення при розумовому навантаженні або зміні барометричного тиску. Тіпіч-ним для цього захворювання є порушення циклу -сон-бодрствованіе- (сонливість вдень, безсоння або тревож-ний сон вночі). Значно знижена активність концен-трації уваги, що призводить до низької працездатності. Дуже характерна для хворих виражена лабільність емоцій, а також виразні соматовегетативні розстрой-ства. Нерідко спостерігаються розлади терморегуляції (тривалий субфебрилітет), ендокринної системи (дисменорея), сексуальні порушення.
Симптоми неврастенії частіше наростають поступово. У легких випадках прояви неврастенії минущі, епі-зодіческіе. Однак можливо і протрагований, затяжного перебігу цього неврозу.
істеричний невроз частіше розвивається у жінок з психопатичними (істеричними) рисами характеру, при-знаками психічного інфантилізму (несамостійність суджень, підвищена сугестивність, егоцентризм, емоціо-нальне незрілість, афективна лабільність, легка возбу-ність, підвищена вразливість).
Клінічні прояви неврозу вельми розмаїтості-ни. Виділяють чотири основних види істеричних реакцій: рухові, сенсорні, вегетативні і психічні.
Рухові розлади виражаються у вигляді па-ралічей, парезів, гіперкінезів, контрактур, істеричних припадків, явищ астазии-абазии (неможливість ходити при відсутності органічної патології рухового апарат-рата). На відміну від органічних, істеричні гіперкінези залежать від емоційного стану, видозмінюються за механізмом наслідування, поєднуються з незвичайними позами і іншими істеричними симптомами (ком у горлі і ін.), Тимчасово зникають або послаблюються при перемиканні уваги або під впливом психотерапії.
Істеричні припадки відрізняються від епілептіче-ських своєї демонстративністю, виникають в умовах психотравмуючих ситуацій, як правило, в присутності зри-ків, не супроводжуються глибоким порушенням свідомості і подальшою амнезією, при них порушена закономірність зміни тонічних і клонічних фаз, вони тривають значною але довше епілептичних, хворі пам'ятають про те, що трапилося.
Сенсорні порушення проявляються розладами чутливості у вигляді анестезії, гипостезии, гиперстезии і больовими відчуттями в різних частинах тіла. Порушен-ня чутливості шкіри найчастіше локалізуються в області кінцівок по ампутаційна типу у вигляді панчіх або рукавичок, але не відповідають зонам іннервації. Исте-рические алгии локалізуються в різних частинах тіла: го-умовні болю (у вигляді обруча, стягивающего лоб і віскі), бо-чи в спині, суглобах, кінцівках, в області живота. Такі болі нерідко стають причиною помилкових хірургічн-ських діагнозів і навіть порожнинних операцій (синдром Мюнх-гауз). Сенсорні порушення можуть проявлятися у вигляді істеричної сліпоти, істеричної глухоти.
Вегетативні порушення при істеричному неврозі дуже поліморфні, барвисті і зачіпають багато систе-ми і органи людини. Найбільш часто відзначаються порушен-ня діяльності шлунково-кишкового тракту: істеричний-ська блювота, нудота, відсутність апетиту (анорексія), біль у шлунку, метеоризм, істеричні запори і проноси, істерія-чна задишка, болі в серці, серцебиття. Описано також уявна вагітність, вікарні кровотечі. При істерії-зації неврозі виникає необхідність диференціювати напад з астматичним, стенокардичні, гіпертоніче-ським кризом. Дуже типово почуття кома в горлі (globus hystericus).
Психічні порушення істеричного генезу багато-образні і мінливі. Для них характерна яскравість, теат-ральность, навмисність, відтінок інфантилізму. В рамках цих порушень описують істеричні амнезії (аж до тотальної), істеричні ілюзії, галюцинації, рідко зустрічаються, але описувані в літературі стану уявної смерті. Істеричний невроз, як уже зазначалося, доводиться диференціювати з соматичною і неврологи-чеський патологією.
Хвора М. 26 років, доставлена в психіатричну лікарню на ношах, так як не могла ходити, стояти. З анамнезу відомо, що в родині хворий тривала психотравмирующая ситуація (хвора вийшла заміж за нелюба), останнім часом її стан різко погіршився: нічого не могла їсти, не було апетиту, не могла ковтати їжу, особливо тверду, іноді на тлі неприємностей відзначалася РВО -та, часом неприборкана. Перестала вставати з ліжка, особливо в присутності чоловіка, в його відсутність могла встати, поїсти. Чоловік виносив хвору на прогулянку на руках. Постійно турбувало наявність кома в горлі, судомніпосмикування в кінцівках, особливо після хвилі-ний. У лікарні в процесі відповідного лікування (фармакотерапія та психотерапія) вся симптоматика зникла вже через місяць. Однак ко-ли через місяць хвору відвідав чоловік, то при вигляді його у хворої знову виникла астазия-Абаза, клубок у горлі, з'явилися дисфагические явища, анорексія.
Невроз нав'язливих станів. Поряд з симптому-тикой, характерною для інших видів неврозів, астенически-ми і вегетативними розладами, клінічна картина цього виду неврозу характеризується наявністю фобій (навяз-чівих страхів) і - значно рідше - інших нав'язливих явищ (дій, спогадів, потягів). Для всіх нав'язливості характерним є сталість, повторяє-ність, неможливість звільнитися від цих порушень усі-лием волі, відчуття їх чужості, усвідомлення їх неправіль-ності, хворобливості, іншими словами, критичний ставлення-ня до них.
Клінічна картина неврозу може включати в себе ритуали - захисні дії (так, наприклад, щоб огра-дить себе від небезпеки, хворий повинен кілька разів до-рушити до столу або особливим чином розкладати речі на столі).
Невроз нав'язливих станів при правильному ліку-ванні може закінчуватися через кілька місяців повним одужанням, але може іноді купувати і затяжного перебігу з поступовим навантаженням симптоматики.
В динаміці неврозу умовно виділені три стадії: на першій - страх виникає тільки в ситуації, якої біль-ної боїться, на другий - від згадки про можливість опинитися в ній, на третій - умовним подразником є слово, будь-яким чином пов'язане з фобією ( при кардіофобіі --сердце-, при клаустрофобії - -каюта- і т. д.). При затяж-ном перебігу неврозу нав'язливих станів, так само як і при інших затяжних неврозах, крім обважнення основний симптоматики можливий розвиток депресивних рас-стройств, істеричних форм реагування. Затяжні невро-зи необхідно диференціювати з уповільненої шізофре-нией.
лікування хворих неврозами має бути направлено в першу чергу на усунення психогенного впливу, що сприяє виникненню неврозу. При неможливо-сті зняття психотравмуючої ситуації рекомендується пу-тем різних психотерапевтичних методів змінити по-зицію хворого і його ставлення до цієї ситуації. Важливе місце в комплексному лікуванні неврозів займає общеукре-пляющая терапія, фізіопроцедури, вітамінотерапія. Ши-рокое застосування для лікування астенічних станів при-знайшли в останні десятиліття ноотропні препарати (ноотропіл, аминалон). Дуже багато невротичні сім-птоми добре купіруються застосуванням різних тран-квілізаторов (феназепам, либриум, валіум, тазепам) або малих доз деяких нейролептиків (аміназин, неулептил). Велике значення при лікуванні хворих слід відводити і різних варіантів психотерапії в чистому вигляді або в комбінації з медикаментозною терапією, дієтотерапією, музикотерапією, бібліотерапією. Найчастіше використовують суггестивную психотерапію (при істеричному неврозі), ра-нальних психотерапію (при неврозі нав'язливих перебуваючи-ний), аутогенне тренування (при всіх видах неврозів).
За редакцією професора М. В. Коркіною.