Як уже зазначалося на початку розділу, хронічні гайморити займають в патології пазух у дітей провідне місце, в той же час у значної частини хворих (більше 5%) захворювання верхньощелепної пазухи протікає одночасно з етмоїдитом [Євдощенко Е.
А. 1980].
У трактуванні таких поєднаних запалень ще багато неясного, як в етіології і патогенезі захворювання, так і в термінології. За А. Г. Лихачова (1963), термін етмоідоантріт не зовсім вдалий, бо слово «Антрім» застосовується для характеристики запальних процесів, що вражають найрізноманітніші порожнини (як верхнечелюстную, так і лобову, клиноподібну, гратчастої кістки, а також комірки соскоподібного відростка) . Цей термін дотримуються в підручнику «Дитяча оториноларингологія» Ю. Б. Исхаки і Л. І. Кальштейн (1977).
На нашу думку, застосування зазначеного терміну неправильно, тим більше в керівництві для лікарів або в підручнику для студентів. За останнє десятиліття цей термін практично зжив себе і в періодичній літературі та монографіях не зустрічається. Мабуть, буде правильніше у вітчизняній оториноларингології називати поєднане ураження верхньощелепної пазухи і пазух гратчастої кістки гаймороетмоідіта.
Такий поділ гаймороетмоідіта передбачає різноманітність їх клінічних проявів, що відрізняються за симптоматикою і, що не менш важливо, преморбідного фону.
Хронічні гаймороетмоідіта з переважанням інфекціонновоспалітельних змін можуть розвинутися у дітей будь-якого віку, починаючи з 1 1/2 - 2 років, але, як правило, зустрічаються в 4 - 6 років, а найчастіше - в 9 - 12 років.
Захворювання переважно спостерігається у дітей зі зниженою загальною реактивністю організму. У абсолютної більшості з них можна відзначити перенесені інфекційні захворювання, часті ГРЗ, рецидивні і затяжні катаральні стану слизової оболонки носа і носоглотки. Крім сказаного, у багатьох є аденоїди, що підтримують хронічний нежить і значно ускладнюють носове дихання.
В етіології і патогенезі хронічного гаймороетмоідіта значну роль відіграє бактеріальна флора, часто активізується на тлі зниження захисних імунологічних сил дитячого організму. Мають значення, особливо у маленьких дітей, умови вигодовування, порушення харчування, авітамінози, стан ендокринної системи, психологічні стресові ситуації і інші моменти, постійно або тимчасово діючі на дитину.
Не можна забувати спадково обумовлені фактори, що мають серйозне значення в походженні хронічних захворювань у дітей, в тому числі і синуситів [Лісіцин Є. Д. 1978].
Початок захворювання дуже часто залишається непоміченим, але більшість батьків пов'язують погіршення загального стану з перенесеним грипом або іншу вірусну інфекцію. І. Н. Шац (1972) зазначив поєднане запалення верхньощелепних пазух і пазух гратчастої кістки при аденовірусної інфекції в 34,3% випадків, а при парагрипу - в 22,7%. Аналогічні дані наводять в своїх публікаціях С. І. Агроскин і Н. А. Ляліна (1970), при цьому вони вказують на сезонність виникнення або загострення захворювання: весна - 32,9%, літо - 13,3%, осінь - 27, 1%, зима - 26,7%.
«Запалення придаткових пазух носа у дітей»,
М.Я. Козлов